Анатолій Григорович Мамонов, народився в с. Завидо-Борзенка. В 1968 році після служби в
армії повернувся в рідне село і пішов працювати механізатором в колгосп « 1
Травня». Працелюбний, порядний, трохи сором’язливий, він 44 роки славив рідне
село, колгосп, Добропільський район.
Землі в колгоспі родючі, врожаї зернових –
високі. На збиранні врожаю (в пил, спеку) він на своєму комбайні СК-5 «Нива»
завжди був серед передовиків жнив в районі.
В 1975 році Анатолій Григорович був нагороджений орденом
Трудового Червоного Прапору, в 1984 році йому було присвоєно почесне звання
Заслуженний механізатор України, а в 1986 році – чергова нагорода – орден
Жовтневої революції.
Ось уже 45 років поруч з Анатолієм Григоровичем його
дружина Валентина Дмитрівна. В 18 років після закінчення Донецького медучилища
вона приїхала працювати завідуючою ФАПом с. Завидо-Борзенка, де і залишилися
назавжди.
В її трудовій книжці тільки один запис – Завідуюча ФАПом
с. Завидо-Борзенка (35 років). Багатьом немовлятам вона допомогла народитися.
Не боялася ні хурделиці, ні повені, ні багна. За першим покликом, проханням допомоги
йшла до малого і старого. А в перші роки роботи на плечах за 10 кілометрів
носила ліки з с. Криворіжжя.
За відданість землі Добропільській щиро вдячні подружжю
Мамонових!
