Вся Добропільщина
глибоко сумує з приводу передчасної смерті Мостової Алли Сергіївни.
Алла
Сергіївна народилася 24 серпня 1941 року у місті Димитрове (Новоекономічне) в
сім’ї військовослужбовця, який перебував у Бесарабії (Молдова) з сім’єю.
Напочатку війни він вагітну дружину з півторарічною донькою Людмилою відправляє
до рідних в село Вірівку Добропільського району.
Але дружина
народжує дитину по дорозі, на Дніпропетровщині. Біженці доводять її до
Красноармійська, а звідти – до лікарні Димитрова.
З двох
тижнів і до 14 років Алла виховувалася у бабусі з дідусем (с. Вірівка), що
далося взнаки: рано навчилася читати (у 5 років), у 7 читала єдину в сім’ї
літературу – чотиритомник Т.Г.Шевченка і дідусеву книгу по теслярських роботах.
Вчилася
добре у Вірівській семирічці. В 1955 році батьки забирають її до себе у
м.Добропілля, де вона закінчує середню школу №2.
Після двох
років праці піонервожатою та інструктором райкому комсомолу вступає до Харківського
університету.
 |
| Алла Сергіївна разом зі своїм колективом |
Два останні
курси з п’яти навчалася заочно, бо після закінчення інституту чоловіком, за розподілом,
поїхала з ним у вугільний Кузбас.
То були
непрості, але сповнені незвіданого, романтичного, роки. Та вже у 1966-му
вирішили повернутися у Донбас, дуже Алла сумувала за рідним краєм.
Виявляється,
повернулася за щасливою професійною долею, бо 1 березня 1967 року, після
поновлення Добропільського району, було створено редакцію газети «Шлях
перемоги», куди Мостову А.С. взяли літературним працівником (кореспондентом).
То були
щасливі роки наполегливої праці, творчого пізнання своїх тем, свого читача і
своїх прихильників, яких у Алли Мостової було багато, бо піднімала вона
благодатні і благородні теми: людських взаємин, духовних і моральних витоків,
громадських чеснот.
За свої
роботи вона одержувала відзнаки обласної організації Спілки журналістів і відзнаки
обласної ради.
Ріст творчий
супроводжувався ростом посадовим: старший літ працівник, заввідділом, заступник
редактора, а з травня 1989 року – редактор газети, яким вона пропрацювала 26
років.
Роки
напруженої праці, громадської діяльності і сімейних турбот, бо в сім’ї Мостових
з’явився ще й хлопчик Сергійко. І все це – з радістю, на такому підйомі
духовних сил, які є у справді щасливої людини, бо навіть діти швидко зрозуміли,
що мамина робота – то її життя і росли слухняними, доброзичливими, неконфліктними.
Посада
редактора справді вимагала повної віддачі сил, постійного творчого зростання,
бо під керівництвом було 24 розумних, кмітливих, бойових газетярів. Багато з
них пішли в інші газети – власкорами, заступниками редакторів, відповідальними
секретарями.
В червні
2004 року Алла Сергіївна отримала високу відзнаку – їй було присвоєно звання
Заслуженого журналіста України.
В липні 2015
року Алла Сергіївна завершила 48-річну трудову діяльність і пішла на заслужений
відпочинок.
Насолодитися
відпочинком у повній мірі не вдалося, доля розпорядилася інакше…
Але її
думки, твори, нариси назавжди залишаться
жити на сторінках рідної газети.
