
І на її ліквідацію були кинуті всі сили, які були доступні. Завдяки самовідданості та мужності ліквідаторів аварія була локалізована. Але багато людей заплатили за це життям.
30 листопада був побудований саркофаг над четвертим енергоблоком, який захищав усіх жителів від радіації. І через два тижні в газеті КПРС «Правда» було опубліковано повідомлення про це. Сталося це якраз 14 грудня, і саме ця дата була обрана для закладу такого свята, як День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Але після того як Україна стала незалежною це свято стало неофіційним, і ліквідатори відзначали його самостійно.
Тільки у листопаді 2006 року Президент України Ющенко В.А. підписав Указ про офіційне визнання та відзначення 14 грудня кожного року «Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (Указ № 945/ 2006 від 10 листопада 2006 року). Це була перемога інвалідів – ліквідаторів та решти зацікавлених осіб над бюрократичною байдужістю та зневагою – данина світлій пам’яті померлих учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Незважаючи на те, що День ліквідатора досить складно назвати торжеством, самі ліквідатори, після всього, що вони пройшли, вважають цей день професійним святом.

Щороку в цей день ми вдячно згадуємо всіх, хто приніс себе в жертву задля спасіння інших від знавіснілої люті атому, який розперезався через людські помилки або безвідповідальність. Вони пішли від нас, покинувши своїх близьких, в серцях яких залишилися назавжди величезний жаль та смуток.
Нехай Господь Бог спасе їхні душі! Водночас тим, хто вижив у Чорнобильському пеклі, ми будемо завжди складати подяку та щире шанування.