У центральній районній бібліотеці
оформлено виставку-персоналію
«Василь Миколайович Шкляр - лауреат
Шевченківської премії», присвячену українському письменнику, політичному діячу Василю
Миколайовичу Шкляру, найвідомішому і найбільш читаємому сучасному українському
письменнику. Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка
письменник визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року....
Народився 10 червня 1951 в селі Ганжалівка Лисянського
району на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала
до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною
медаллю (1968), а відтак вступив на філологічний факультет Київського
університету. Звідти його хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в
колгоспі грався бомбою (див. повість В.Шкляра «Стороною дощик іде»), але він
перевівся до Єреванського університету, де1972 року отримав диплом про вищу
освіту.
Працював у пресі, у 1986 року перейшов на творчу
роботу.
Писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема
романи «Тінь сови», «Ностальгія», збірки повістей та оповідань «Сніг»,
«Живиця».
Член Спілки письменників України з 1978 року, Асоціації
українських письменників з 1999.
1988–1998рр — займався політичною журналістикою,
бував у «гарячих точках». Цей досвід (зокрема, подробиці операції з врятування
сім'ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворив у романі
«Елементал» (2001).
1991р. - стає членом Проводу Української
республіканської партії та прес-секретарем УРП (до 1998 р.).
У березні 1998р. був кандидатом в народні депутати
України від виборчого блоку «Національний фронт».
Популярність як письменника прийшла з виходом
роману «Ключ» (1999), який зібрав низку нагород. Це був перший твір автора
після тривалої паузи – з 1990 року. Сам Шкляр пояснює цю паузу так: «Далася
взнаки різка зміна епох». Роман писався в 1998 р., після того як автор потрапив
до реанімації зі смертельним діагнозом, але вижив і у лікарні почав писати
«Ключ». Роман неодноразово був виданий в Україні (станом на 2009 р. - 12 разів)
та за кордоном (перекладений зокрема шведською, російською, вірменською мовами).
2000–2004рр. – головний редактор видавництва
«Дніпро».
Володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської
та новогрецької. Значного розголосу набув його переклад «Тараса Бульби» М.Гоголя,
зроблений з 1-го видання повісті (1835; збірка «Миргород»). В цьому виданні
була відсутня додана пізніше Гоголем під тиском російських критиків хвала російському
цареві. За переклад «Тараса Бульби» Шкляра критикував посол РФ в Україні Віктор
Черномирдін.
2011р. - входить до складу журі літературного
конкурсу «Юне слово».
Наприкінці 2011 року Василь Шкляр створив
Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра «Холодноярська Республіка»,
головна мета якої є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на розвиток
українського кіномистецтва, надання благодійної допомоги на створення, прокат і
популяризацію художнього кінофільму та його можливої наступної телеверсії за
твором лауреата Шевченківської премії Василя Шкляра «Залишенець» («Чорний
Ворон»).
