Чому вона
обрала роботу соціального працівника? Можливо на той час, у далекий 2000-й,
іншої не знайшлося, а можливо привабила тим, що завжди мріяла допомагати людям.
Тепер вже і
сама Анжела Анатоліївна Міщенко, мабуть, не дасть на це питання точної
відповіді. Та й жителям селища Світле здається, що на цьому місці іншої не може
бути. Адже зі своїм урівноваженим характером, завдяки неабиякій чуйності і
доброзичливості, вона здобула заслужену повагу своїх односельців.
Соціальним
робітником бути не легко. Кожного дня спілкуватися, допомагати, підтримувати
людей поважного віку не кожен зможе, тим більше коли обслуговувати сімох
одиноких в тиждень.
А це і
продукти харчування закупити, і медикаменти, допомогти по господарству,
забезпечити інвентарем, транспортними послугами, при потребі викликати лікаря,
допомогти в ремонті одягу, взуття, перукарських послуг та багато іншого.
Нелегко
щодня бачити, як важко живеться таким людям, пропускати через своє серце їхні проблеми.
Таким допомогти найважче, бо основне, що їм потрібно, – увага з боку близьких.
Підопічні
дякують Анжелі Анатоліївні за допомогу, і багато хто запевняє, що вона вже
стала для них доброю порадницею, майже ріднею.
«Я, Рязанова Лидия
Даниловна, хочу выразить свою благодарность соцработнику Мищенко А.А. за
хорошую работу», «Я, Лиса Анатолий Григорьевич, прошу выразить от моего имени
ей благодарность»,
- такі
звернення надійшли
директору територіального центру обслуговування
Добропільського району напередодні свята – Дня соціального працівника.
То ж ми
дякуємо Анжелі Анатоліївні за щиру відданість справі і бажаємо їй міцного
здоров’я, жіночого щастя та родинного затишку на довгії літа під мирним небом
нашого Доброго Поля!
