Жінка – відкриття року

                                             До Міжнародного жіночого дня

      Кожна історія життя починається по-особливому: нові надії і тимчасові труднощі, сумніви і оцінки. У нашому світі є люди, які наповнюють його казковими історіями, теплом, добром і красою. Знаєте, нам хочеться написати роман про таку чудову людину, а точніше про чудову жінку, яка втілює в собі тільки щирість і позитивні емоції. Хто вона? Здогадатися не складно. У неї променисті, уважні очі, відкрита, щира посмішка, добре поставлений голос... З такою людиною хочеться спілкуватися, ділитися радощами і бідами. Вона вміє привернути до себе співрозмовника, завжди готова прийти на допомогу і сказати добрі слова.

      Йдеться про прекрасного керівника, відданого друга, дбайливу матір і просто красиву жінку, голову Добропільської сільської ради Павлову Анну Іванівну. Вона дуже світла людина з відкритою душею. Анну Іванівну важко уявити похмурою, вона завжди посміхається і створює гарний настрій тим, з ким спілкується. Вона з тієї категорії людей, які володіють собою в критичних ситуаціях, можуть передбачати і запобігати можливим конфліктам. У будь-який момент може зрозуміти і підтримати, тому співробітники приходять на роботу з задоволенням, знаючи, що їх завжди чекають, розуміють, добре до них ставляться, цінують і поважають. Можна лише дивуватися яке світло добра вона випромінює, зачаровує і надихає.

    Ці рядки вірша дуже влучно характеризують Анну Іванівну:

     Я просто жінка… Грішна і земна.

     Не ангел я, не перший витвір Бога.

     Так легко мною впитись без вина,

     Я ж на устах залишу тільки здогад.

     Я просто жінка… Суміш сміху й сліз,

     Фонтан емоцій, джерело любові.

     Я загадка, незвіданість, ескіз,

     Рожеві сни і мрії кольорові.

     Я просто жінка… Та в усі віки

     В моє ім’я творили і вмирали,

    З небес зривали в пристрасті зірки,

     Співали солов’ї нічніх орали.

     Я просто жінка… Різна для усіх:

     Для когось подруга, ну а комусь єдина.

     В міцну я дружбу вірю, мов горіх,

     А як любов, то тільки лебедина.

     Я просто жінка… Та лише мені

     Одній дано святе наймення Мати.

     Я послана на землю, щоб в вогні

     Своїх діток від бід охороняти.

    Я просто жінка… Ніжна і слабка.

     І в слабкості моя таємна сила.

     Жіноча доля, кажуть, не легка,

    Та іншої я в Бога не просила.

      Я просто жінка...