четвер, 9 березня 2017 р.

Є таке село…


Село! І серце одпочине.
Село на нашій Україні -
неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
а на горі стоять палати,
неначе диво. А кругом
широколистії тополі,
а там і ліс, і ліс, і поле,
і сині гори за Дніпром,
Сам Бог витає над селом.
         Тарас Шевченко





   Села, як і люди, мають свої біографії. У кожного вона своя. Легендарна назва нашого села додає йому особливої вагомості. Воно називається Шевченко і ми цим пишаємося. Навіть на хвилі перейменувань воно недоторкане. Маленьке, майже спорожніле, але для багатьох воно – маленька Батьківщина.

     Село наше – то велика і дружня родина. Оберігаємо і дбаємо про нього, бо хочемо зберегти для дітей та онуків частинку раю. Майже все є для того щоб жити  і насолоджуватися життям. Гарний дитячий садочок, з усіма умовами для діточок, сільський клуб, де зберігаються народні традиції і де мешканці села мають нагоду відпочити. А головне, мальовничі краєвиди. Такої краси ви не побачите ніде.
    За селом аж чотири ставки. Саме сюди селяни ходять рибалити та купатися влітку. В окрузі славиться  база відпочинку «Привітне», побудована на одному зі ставків. Об`єднання рибалок опікується водоймищем.
     Село наше славиться гарними майстринями – вишивальницями. Ми пишаємося ними.
     Пісня… Вона звучить по всіх домівках. Голосистих, пісенних людей в нас дуже багато. Декого об`єднав вокальний гурт «Вечірні зорі» при сільському клубі. Саме учасники гурту славлять українську пісню. Сакральними та традиційними для них є твори великого Кобзаря. З особливим тремтінням напам`ять читають вірші та співають «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи». Багато гарних місць є на землі, та ми ніколи не поміняємо свій край на інший, бо він для нас рідний, любий, затишний і прекрасний.


  Джерело: Аліна Сметаніна, завідуюча Шевченківським СБК.