В Золотоколодязькій сільській раді пройшли урочисті заходи по
відзначенню Дня Перемоги у Другій Світовій війні. Розпочалося святкування
в селі Золотий Колодязь. Мітинг відкрила сільський голова Тетяна
Сидоренко. Вона привітала 93 - річного ветерана війни Віктора Федоровича
Мокрого, єдиного, який залишився в Золотому Колодязі, та всіх
присутніх з Великим Днем Перемоги. На урочистостях були присутні
заступник голови районної ради Ірина Стрепоченко, голова місцевої
ветеранської організації Василь Миколайович Сокол, в.о. директора
Золотоколодязянськоі ЗОШ І-ІІІ ступенів Оксана Солоп, місцеві депутати , військові ЗСУ.
Працівники будинку культури та школярі підготували гарну
святкову програму. Від компанії ПрАТ " Глини Донбасу" заступник голови
вручила ветерану подарунок. Сільська рада та військові також вручили
продуктові набори ветерану Віктору Федоровичу Мокрому, в'язню
концтабору Ганні Кравець та 91-річній Надії Павловській.
В
цей день віддали шану і сучасним героям, які захищали Україну і
загинули на блок-посту в селі Золотий Колодязь. Хвилиною мовчання
вшанували загиблих та поклали квіти біля меморіалу.
Потім
разом з громадою села Новотроїцьке вшанували пам'ять полеглих біля
братської могили та Пам'ятного Хреста на в'їзді в село Новотроїцьке.
Треба відзначити жінок-активістів цього села, які впорядкували і
висадили багато квітів біля меморіалу на блок-посту та біля Памятного
Хреста. Все це вони зробили за власні кошти та за покликом душі. Велика
подяка їм за це.Громада села Мар'ївка зібралася біля пам'ятника та вшанувала пам'ять тих, хто віддав своє життя за те, щоб жили майбутні покоління на вільній українській землі. Після закінчення мітингу громада забажала всім разом заспівати відомі пісні до Дня Перемоги. В селі Мар'ївка Золотоколодязький сільський голова Тетяна Сидоренко та заступник голови районної ради Ірина Стрепоченко відвідали 94-річну вдову М.П. Бондаренко і вручили їй подарунок. Дуже мало залишилося ветеранів війни на території Добропільського району. Тому ми повинні щоденно піклуватися про них і зробити так, щоб вони відчували себе не забутими і не покинутими, а шанованими та зігрітими нашою увагою та піклуванням.
