Кривенок
Сергій Сергійович – єдиний з ветеранів Великої Вітчизняної війни, що залишився
в живих на території Святогорівської селищної ради.
Народився
Сергій Сергійович 27 жовтня 1926 року в селі Азаричі Брянської області.
У 1943 році
молодий парубок у 17-річному віці був призваний до лав Збройних сил у 594
мінометний полк, який формувався у місті Єльне в Білорусії і входив до складу
військ Першого прибалтійського фронту.
Рядовий
Кривенок приймав участь у масштабній наступальній операції в 1944 році під
назвою «Багратіон», приймав участь у визволенні Литви та Польщі.
У лютому
1945 року при виконанні бойового завдання був важко поранений та відправлений у
військовий шпиталь, де й зустрів Перемогу.
Після
одужання продовжив службу аж до 1950 року.
Нагороджений
орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеню, орденом «За мужність», медалями
«За відвагу», «За перемогу над Німеччиною», «Захиснику Вітчизни», медаллю ім.
Г.Жукова, подякою від головнокомандуючого за визволення Прибалтики, має 17
ювілейних медалів. У 2009 році Президент Республіки Білорусь Лукашенко О.Г.
листом подякував Кривенка Сергія Сергійовича за визволення своєї країни та
вручив медаль «За визволення Республіки Білорусь».
В 24 роки Сергія
було демобілізовано і він приїжджає жити в Україну, на Добропільщину, де й
мешкає по сьогоднішній день.
30 років
працював гірничим робітником по ремонту гірничих виробіток на шахті
«Білозерська».
Разом з
дружиною Марією Михайлівною у любові та повазі виховали чотирьох дітей. Мають семеро
онуків та семеро правнуків.
І все б
нічого, та рани нагадують про себе. Важко ходити…
На допомогу
прийшла Добропільська міськрайонна організація товариства Червоного Хреста, яка
відгукнулася на звернення голови районної ради і управління соціального захисту
населення райдержадміністрації, виділивши крісло колісне універсальне, та доручила
Тамарі Бєлянкіній, як члену президії організації, вручити його ветерану.
Сьогодні
Тамарою Миколаївною разом з головою районної ветеранської організації Ларисою
Пакіною та Святогорівським селищним головою Віктором Бєлянкіним це доручення
було виконано – ветеран отримав крісло.
