Як повідомила заступник начальника ГУ ДФС у Донецькій області - начальник
Покровсько-Добропільського управління Єльникова Алла Петрівна, проблема легалізації заробітної плати є достатньо серйозною і її рішення є першочерговим питанням.
В умовах досить складної економічної ситуації в Україні до основних напрямів роботи Добропільської ОДПІ належить вжиття певних заходів щодо запобігання виплаті заробітної плати «в конвертах».
Наймаючись на роботу, громадяни мають пам'ятати, що заробітна плата, яка виплачується «у конвертах» – це тимчасове благо, яке має негативні наслідки для самого працівника.
Запорука соціальної підтримки громадян в будь-який час – це перш за все легалізація заробітної плати та офіційне працевлаштування.
Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується зарплата, установлені законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.
До Державної фіскальної служби або її територіального органу подається повідомлення про прийняття працівника на роботу власником підприємства, установи, організації чи фізичною особою за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Цивільно-правовий договір, у свою чергу, — угода між підприємством й особою на виконання певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
За договором підряду, укладеним між власником та особою, остання зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Водночас основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. А за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує свою роботу й виконує її на свій ризик.
Оплачується за підрядним договором не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи й оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором метою є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує та виконує свою роботу.
В черговий раз звертаємося до роботодавців, які надають перевагу укладанню цивільно-правових договорів, з проханням проявити свою громадянську позицію і не прирікати працівників на низькі соціальні виплати та майбутнє без пенсії.
