Після набуття чинності Закону України «Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №
2148-VІІІ (далі - Закон 2148) найактуальнішими є питання щодо змін в порядку обчислення страхового
стажу. Які періоди будуть враховуватися до стажу, що дає право на пенсію за
віком, а які до страхового стажу - при обчисленні розміру пенсії?
Нагадаємо, що з 1 січня 2018 року мінімальний
страховий стаж для призначення пенсій за віком становить 25 років і поступово
збільшується щороку до 2028 року на 1 рік.
Умови зарахування
Порядок визначення страхового стажу наведено у
статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування» (далі - Закон 1058). Як до ухвалення Закону 2148, так і після
страховий стаж із січня 2004 року обчислюють за даними, що містяться в системі
персоніфікованого обліку, до зазначеної дати - на підставі документів і в
порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цього
Закону.
При цьому періоди трудової діяльності та інші
періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004
р., зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених
законодавством, що було чинним раніше (на підставі документів: трудової книжки,
диплома про освіту, військового квитка, свідоцтва про народження дитини тощо).
За наявності підстав до зазначених періодів
застосовуються і норми законодавства щодо пільгового обчислення стажу.
Наприклад, стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає
подвійне обчислення стажу за роботу в окремих медичних закладах і відділеннях
(психіатричних, інфекційних, реанімаційних тощо), робота в районах Крайньої
Півночі до 01 сячня 1991 р. за умови укладання письмового трудового договору
передбачає полуторне обчислення стажу. Пільговий порядок обчислення стажу
роботи, передбачений законодавством, що було чинним раніше, за періоди роботи
після 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на
пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До страхового стажу для обчислення розміру
пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у
зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу зараховується також
на загальних підставах, відповідно, період із дня встановлення інвалідності до
досягнення особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону 1058, і
період із дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку,
передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, що підлягала
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття,
отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації
безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу в період
професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, також
включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з
нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до
стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на
пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Якщо за період із 1 липня 2000 року по 31
грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового
державного соціального страхування немає відомостей, необхідних для обчислення
страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової
військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу
відповідно до Закону 1058, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про
проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Щомісячне обчислення
Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до
страхового стажу як повний місяць за умови, якщо сума сплачених за цей місяць
страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з
мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо сума сплачених за відповідний
місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених
виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий
внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови
здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України,
відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума
сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою за мінімальний страховий
внесок.
Відповідно внесених до законодавства
змін для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону України
«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу
включаються також періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із
застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
а) з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року
включно, що підтверджуються довідкою про
реєстрацію як суб'єкта
підприємницької діяльності;
б) з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року
включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення
від сплати єдиного внеску);
2) проходження військової служби з 01 січня
2004 по 31 грудня 2017 року включно;
3) перебування у відпустці у зв'язку з
вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно, що
підтверджується наказом про надання такої відпустки.
4) перебування у відпустці для догляду за
дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року по 31 грудня
2004 року, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.
Треба зазначити, що вище перелічені періоди
враховуються лише для визначення права особи на призначення пенсії, та не
враховуються при обчисленні розміру пенсійної виплати.
У період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020
року особам, які досягли пенсійного віку та не набули страхового стажу,
передбаченого нормами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування", за умови наявності у них не менше 15 років
страхового стажу, матимуть змогу призначити тимчасову державну соціальну допомогу
непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права
на пенсійну виплату. Зазначена тимчасова державна соціальна допомога
призначатиметься органами соціального захисту населення і виплачуватиметься до
досягнення такими особами віку, з якого вони набувають право на призначення
пенсії. Вказана допомога призначатиметься з урахуванням майнового стану та
середньомісячного сукупного доходу особи в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Заступник начальника Добропільського
об’єднаного управління Пенсійного фонду
України Донецької області Громило
Н.М.
