село Новоукраїнка
Новоукра́їнка (хутор Піскуни) — село знаходиться в територіальній підпорядкованості Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області.
Засноване в 1924 році.
Історія села
До революції земля, на якій розташовано село Новоукраїнка, належала німецькому поміщику
Діку і була незаселена. Він мав дружину Олену і дві доньки, які
навчались на лікарів у Німеччині, та двох синів-військових. На початку
революції у 1917 році поміщик Дік залишив землі і втік з України.
 |
| Маєток Діка |
1924 рік. Першим на цю землю приїхав Сергій Данилович Приваліхін. Місце йому сподобалось, і він почав виділення землі під забудови жилих будинків та інших об’єктів. Красноармійською районною радою було вирішено питання про виділення землі під забудову. Слідом за Сергієм Даниловичем приїхало шість підвод, кожна підвода – це окрема родина. Із села Піскуни Слов’янського району та з села Діброво Краснолиманського району приїхали Дібров Юхим Федорович, Котляров Іван Данилович, Василега Євген Миколайович, Охріменко Федір Іванович, Анацький Павло Григорович, Анацький Арсентій Григорович.
Оскільки більша частина переселенців приїхала з села Піскуни Слов’янського району, селу дали назву Піскуни. У 1924 році засновано село, забудовано 35 будинків.
1925 рік - побудували нову школу. Директором та вчителем став Сергій Данилович Приваліхін.
1929 рік – почали організовувати артілі.
1932 рік – артілі села Піскуни і села Копані (відстань між селами 1км) об’єдналися в колгосп «VІ з’їзд Рад». Головою колгоспу обрали Акима Михайловича Григоренка.
1932-1933 роки - як і по всій Україні, стався голод. В ці страшні роки пішло з життя багато жителів села.
Згодом в село переселились сім’ї з Чернігівської та Полтавської областей, окремі сім’ї з села Святогорівка. Активісти вирішили село перейменувати і дали назву Новоукраїнка.
1939 рік – головою колгоспу обрали Петра Євдокимовича Прокопенка. Під його керівництвом колгосп вийшов в число кращих, але мирну працю перервала війна.
Після звільнення Донецької області від німецьких загарбників колгосп відродився. Працювалось важко. Всі чоловіки пішли на фронт; працювали жінки, діти, старики. 1944-1948 роки – в колгоспі працювала жінка-тракторист Смучок-Анацька Катерина Павлівна. Згодом вона стала бригадиром польової бригади. В колгоспі справи йшли добре, і з року в рік одержували кращі врожаї.
1947 рік – голова колгоспу П.Є.Прокопенко одержав Орден Леніна. П.Є.Прокопенко, І.М.Ясько, К.П.Случок стали учасниками Виставки досягнень народного господарства в місті Київ та в місті Москва.
1948 рік – став знаменним для бригадира Нікіфора Івановича Циби та Ланкової Ірини Максимівні, їх нагороджено Орденом Леніна.
В селі Копані жила та працювала мати Героя Радянського Союзу Михайло Івановича Буряка – Євдокія Леонтіївна Буряк .
1950 рік – колгосп «VІ з’їзд Рад» об’єднався з колгоспом ім. Красіна, до складу якого входили села Вікторівка та Нововікторівка, на території яких в той час знаходились початкова школа, медпункт, магазин, клуб, бібліотека. Першим головою колгоспу ім. Красіна був Андрій Прокопович Крайній.
1961 рік – відбулось нове об’єднання: колгоспу «VІ з’їзд рад» з колгоспом ім. Ватутіна, з центром в селищі Святогорівка.
1973 рік – початкову школу в селі Новоукраїнка було закрито як малокомплектну. Діти почали ходити в школу міста Білозерське.
За період існування школи вчителювали Приваліхін Сергій Данилович, Калініченко Зінаїда Іванівна, Літвінова Марія Федосіївна, Русін Іван Пилипович. Згодом у приміщенні школи зроблено ремонт і відкрито сільську бібліотеку.
На сьогоднішній день в селі працює медичний пункт, а в приміщенні сільського клубу сільська бібліотека та магазин. Населення села складає 238 чоловік
На жаль, згадані у доповіді люди вже пішли з життя. І мій обов’язок, як бібліотекаря, бути хранителькою того, що зв’язує нас з минулим, доносити до молодого покоління історію наших батьків, дідів, прадідів, щоб бути гідним громадянином нашої України.
Людмила Камінська, бібліотекар
Новоукраїнської сільської бібліотеки,
депутат районної ради
