За повідомленням Добропільського районного
управління Головного Управління Держпродспоживслужби в Донецькій області в селі
Нововодяне Нововодянської сільської ради на подвір′ї гр. N зареєстровано захворювання домашньої собаки на сказ.
Хвора тварина встигла покусати власницю і поставити під загрозу її здоров′я та життя.
Власниця тварини повідомила про випадок, що стався, спеціалістам державної
установи ветеринарної медицини, які негайно виїхали на місце, взяли під
контроль поведінку тварини та проінформували власницю щодо подальших дій для
збереження свого здоров′я та життя.
Слід відмітити, що домашня тварина не була щеплена
проти сказу.
В зв′язку з дуже складною ситуацією зі сказу
тварин, нагадуємо саме основне про це захворювання.
Що необхідно знати про
сказ, щоб не захворіти самому
Сказ - це гостре інфекційне захворювання усіх
теплокровних тварин і людини, при якому вражається центральна нервова система з
ознаками полиэнцефаломиелита, супроводжується паралічами і завжди закінчується
- смертю.
Людина заражається під час укусу, або коли слина
потрапляє на слизові оболонки, або пошкоджену шкіру, через подряпини. Вірус
сказу дуже чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів, висушування,
гине миттєво при звичайних режимах пастеризації, кип'ятінні, 45-70% спирту,
мильного розчину, 5% йод вбиває вірус протягом 1 хвилини. У слині вірус
зберігається 1 добу, в замороженому стані 75 днів, в гліцерині до 90 днів.
Потрапивши в рану, він може зберігати свою життєдіяльність від декількох годин
до декілька тижнів, тут він прикріпляється до нервових закінчень і починає
рухатися до ЦНС (головного мозку), де розмножується в нейронах. Після
нагромадження в ЦНС починається відцентровий рух до слинових і очних залоз.
Інкубаційний період (період від зараження до прояву перших ознак захворювання)
від 7 днів до року і навіть більше.
Поширюють сказ в природі - лисиці, вовки,
єнотовидні, бродячі собаки і інші теплокровні тварини. Захворівши, дикі тварини
перестають боятися людей, навіть вдень можуть забігати в населені пункти,
нападати на людей або тварин.
Сказ у собак. Хвора тварина стає пригніченою
лежить, втрачає апетит, до води байдужа - гідрофобії немає. У кінці другого дня
виникає занепокоєння, собака намагається сховатися в кут (під ліжко, у будку),
хапає ротом повітря, може розгризати свою заживаючу рану, ковтає неїстівні
предмети. Може втікати з будинку - до 50 км. за день, нападає на людей. Період
збудження триває 3-4 дні, гине - на 6-8 день хвороби. Це класична картина. Але
у будь-якому випадку поведінка тварини змінюється, що повинно насторожити
власника.
Найчастіше саме собака стає причиною зараження
людини, тому що живе в оточенні людей. Прищеплений собака, якщо її покусала
хвора тварина, не є джерелом зараження у нього не виникає агресивності, бажання
кусати не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній.
Набагато частіше в Україні реєструється сказ
котів. Останніми роками сказ котів є джерелом зараження кожної третьої
людини хворого на сказ. У котів сказ має значно гостріший хід. Перші ознаки:
наростаюче занепокоєння, збудження, хрипкий голос, переляканий погляд,
агресивність, нападає, уникає хозяїв. Під час нападу її важко відірвати від
рани через спазм жувальних м'язів. Рани глибокі, краї їх злипаються і важко
піддаються обробці. Це характерне і для укусів лисиць.
Інкубаційний період у хворого сказом людини триває
від 7 днів до року, найчастіше ж він досягає 77-90 днів. Тривалість залежить
від місця укусу, локалізації і тяжкості, виду тварини яка укусила.
Розрізняють три періоди сказу у людини:
1. Передвісники - 1-7 днів
(буває 2-4), парестезія (оніміння) в місці нанесення укусу, збудливість, порушення
психіки, ОРЗ, незрозумілий стрес, туга, похмурі думки, температура 38-40
градусів.
2. Збудження - починається
несподівано: перший прояв гідрофобії : хворої різко відкидає кухоль з водою
(спазми жувальних і дихальних м'язів), напади задухи стають все частіше. Якщо
спочатку вони виникають від спроби пити воду, то згодом - від самої згадки про
воду, її шуму, крапель дощу. Виникає акрофобія - подих вітру, гучний звук,
яскраве світло посилюють напад. Наростає збудження, хворий нагадує п'яну
людину, бігає, агресивний, зрушує з місця важкі предмети. Сухість у роті
змінюється слиновиділенням.
3. Якщо людина не померла,
починається стадія паралічу, посилене слиновиділення, лежить нерухомо,
галюцинує. Може почати ковтати і пити - ознаки швидкої смерті. Буває атиповий прояв
сказу - без ознак збудження і занепокоєння.
Лікування - прогнози при гідрофобії зовсім
несприятливі. Для лікування сказу випробувано все, що відомо сучасній медицині,
але відчутних результатів доки немає.
Отже, потрібно запобігти розвитку хвороби, призначивши
антирабічні препарати. Хворого з підозрою на сказ слід госпіталізувати. Як
джерело інфекції він повністю безпечний. Вірус дуже рідко виділяється із
слиною.
За даними ВООЗ і МЕБ, сказ входить в першу
п'ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що наносять найбільші соціальні
і економічні збитки.
Згідно із статистичними даними в Україні кожна 12
сім'я в місті, і кожна 3-тя в сільській місцевості мають домашніх тварин
(собаку або кішку), яка мешкає поряд з людиною. Із-за складної економічної
ситуації в державі, і безвідповідального відношення власників до своїх
улюбленців, частина тварин поповнює ряди безпритульних. Регулювання ж кількості
є багатогранною проблемою, тому потребує комплексного підходу із залученням
різних організацій і установ для її вирішення.
Основним шляхом боротьби із сказом є профілактика.
Проте заходи профілактики і боротьбі повинні проводитися комплексно. При цьому
усі заходи, в першу чергу, мають бути спрямовані на виявлення джерела збудника
інфекції до якого поряд з лисицями також відносяться безпритульні і домашні
тварини.
Боротьба із сказом залишається однією з
найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями:
адміністративно-господарських служб, органів державної ветеринарної і гуманної
медицини, громадських організацій. Основний напрямок роботи - впорядкування
утримання домашніх тварин, передусім собак і котів, своєчасна вакцинація,
регуляція чисельності популяції диких м'ясоїдних в природних умовах, широке
інформування населення, особливо власників, відносно цієї хвороби і дотримання
правил утримання домашніх тварин в населених пунктах.
