В ніч з 6 на 7 липня мешканці Золотоколодязької сільської ради долучилися до одного з найбільш древніх і слов’янських свят, яке організували в селі Кучерів Яр на місцевому водоймищі.
Свято Купала закінчує літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят, хоча з прийняттям християнства воно деякою мірою трансформувалося в церковне. Тепер 7 липня, або 24 червня за старим календарем, в результаті "християнського нашарування" воно почало називатися святом Івана Купала, відповідно язичницьке святкування з обрядами перенесли у ніч з 6 на 7 липня.
Відповідно до давніх традицій, Івана Купала – свято сонця, а найважливіша роль в містичних обрядах належить силі вогню. Наші предки вважали, що багаття – це сонце-ембріон в утробі матері. Відтак у Купальську ніч прийнято стрибати через вогнище. Спочатку через вогнище стрибали найстарші хлопці, потім – попарно, хлопець з дівчиною.
Ввечері, 6 липня, незаміжні дівчата ворожать на нареченого: вони плетуть вінки, кидають у воду, а хлопці їх згодом дістають. Чий вінок молодий парубок дістане – та дівчина змушена буде поцілуватися з ним і бути у парі весь вечір. Свято триває всю ніч, і найцікавіше те, що такі новоспечені молодята згодом і одружувалися.
Головною купальської травою вважалась папороть, таємничий цвіт якої в ніч на Івана Купала йшли шукати найсміливіші юнаки. Вважалося, що опівночі цвіт папороті з'являється тільки на декілька секунд і одразу ж зникає. У того, хто знайде чаклунську рослину, збудуться всі бажання, він буде щасливим, здоровим і багатим.
Протягом свята Івана Купала всі веселилися, водили хороводи і співали, влаштовували застілля. Молодь могла без докорів сумління гуляла всю ніч.
Всі присутні раділи цьому дню і вірили, що купальські обряди допоможуть їм захистити свій дім і близьких, зміцнити здоров'я і попросити у долі щастя, миру, добра та злагоди собі і нашій країні.
