Село Золотий Колодязь
Золоти́й Коло́дязь — село в Добропільському районі Донецької області. Знаходиться на березі річки Грузька.
Село з
давньою аристократичною історією, неймовірної краси ландшафтами і джерелами,
які багато років невпинно б’ють прямо з під землі. Ця місцина має особливу
природну силу і візуально відрізняється від донецьких краєвидів.
Золотий
Колодязь знаходиться немов в великій долині, широко розкинувшись між балками,
урвищами і ставками. Жага до волі, свободи, простору тут відчувається навіть у
повітрі. Та й за понад 330 років свого існування село мало час, щоб розростися,
адже цей населений пункт вважається першим і найстарішим поселенням в
Добропільському районі.
Історія
Золотого Колодязя за цей час встигла визріти, доповнитись легендами і на повну
відобразитись сучасниками. На з’їзду з головної дороги до села бачимо стеллу з
назвою, але тут вона також незвична — гарна, чорноброва українка у вінку несе
відра з водою і привітно посміхається приїжджим. На початку села відображено
цілу композицію — пам’ятник царю Петру І, інсталяція колодязя та альтанка для
відпочинку.
Історія виникнення села Золотий Колодязь
 |
| Петро Конашевич-Сагайдачний |
Повертаючись з походу на Крим 1613 під верховенством Петра Сагайдачного, козаки в районі села на березі річки залишили одну з 17 своїх чайок.
Першим і найстарішим поселенням на території Добропільщини є село
Золотий Колодязь, яке виникло близько 1680. Воно засноване селянами
біля колодязя і сторожового поста запорізьких козаків Самарська паланка.
Поруч проходив Чумацький шлях, тому спочатку хутір називався Чумацькою
Криницею. Ще до появи тут поселенців, в даному районі перебувала кузня,
де можна було перекувати коня і провести ремонт возів.
Згідно з легендою, з криниці пробував воду цар Петро I,
повертаючись з Азовського походу, і за відмінні смакові якості кинув у
неї золоту монету, за що криницю прозвали Золотим Колодязем. В епоху
козацтва, тут стояла сторожова вежа, з якої козаки вели дозор за
Залозним, Муравським і Солоним шляхами.
На цьому
історія, пов’язана з джерелами Золотого Колодязя, не закінчується. Ще донедавна
на цій території, яка знаходиться поодаль від промислових підприємств, працював
завод, де розливалася артезіанська мінеральна вода під однойменною з селом
назвою — «Золотий колодязь». Тривалий час джерело вважалося головною видатною
пам’яткою села, бо його зображення навіть знаходиться на прапорі населеного
пункту і гербі Добропільського району.
Місцеві
селяни згадують, що то була унікальна мінеральна лікувально-столова вода, яка в
1998 році навіть отримала європейський сертифікат якості в Парижі.
З 1960
року від джерела був побудований водозабір, по якому питна вода подається в
міста Білозерське і Добропілля. Тобто, Золотий Колодязь свою місію виконує і по
сьогодні, постачаючи воду в два районні центри.
Найбільшими
платниками податків є підприємства з видобутку глини, на території сільської
ради працює два глиняних кар’єри.
Золотоколодязянська ЗОШ I—III ступенів
 |
| Золотоколодязянська ЗОШ І-ІІІ ступенів |
У волосному
центрі Золотий Колодязь в 1894 році була земська школа, яка була розташована в
приміщенні панської економії. Перші вчителі школи Козакова, Верещагіна,
Семенов. В 1913 р. земство збудувало нове приміщення школи. В 1928 р.
школа стала семирічною, а в 1939 р. — середньою.
В 60-70-і
роки школа була найкращою не тільки в районі, але й в області.
 |
| Куточок духовності біля школи |
 |
| Хвойна алея до будинку культури |
 |
| Село Золотий Колодязь |
 |
| Село Золотий Колодязь - вид з Попової балки |
 |
Дмитрівський
храм у Золотому Колодязі
|
Джерела:
- Слава і воля Доброго Поля: Історія та сьогодення. — Донецьк: Каштан, 2010. — 160 с., 16 іл. Книга підготована працівниками райдержадміністрації та журналістами міськрайонної газети «Новий шлях».
- Подолян В. В. Слово про Добропілля: роки, події, люди / В. В. Подолян. — Донецьк: Престиж-party, 2009. — 367 с.
- Вікіпедія.
