Питання державної реєстрації народження та визначення походження дитини
регулюються Цивільним та Сімейним кодексами України, а також Законом
України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», де зазначено,
що державна реєстрація народження дитини провадиться органом державної
реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження
та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.Батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 144 Сімейного кодексу України).
Несвоєчасна без поважної причини реєстрація батьками народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 212 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Державна реєстрація народження проводиться за усною чи письмовою заявою батьків дитини чи одного з них, а в разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилась дитина або в якому на цей час вона перебуває.
Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них.
Одночасно з заявою про державну реєстрацію народження подаються:
а) паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб;
б) паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі якщо реєстрація народження провадиться не батьками, а іншою особою;
в) документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, заява матері, спільна заява матері та батька дитини).
г) медичне свідоцтво про народження, що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи.
У разі відсутності даних документів державна реєстрація народження дитини проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження.
Походження дитини визначається відповідно до норм Сімейного кодексу України. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Якщо дитина народилась у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини за заявою будь-кого з них.
Якщо мати і батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, то відповідно до вимог Сімейного кодексу України, походження дитини від матері визначається на підставі документу закладу охорони здоров'я про народження нею дитини, а походження дитини від батька визначається за спільною заявою батька і матері дитини або за рішенням суду.
Відповідно до вимог ст. 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
При різних прізвищах за письмовою згодою батьків дитині присвоюється прізвище батька чи матері або подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ. У заяві про присвоєння дитині подвійного прізвища батьки зазначають, з якого прізвища - батька чи матері - повинно починатися прізвище дитини.
Ім'я дитини визначається за згодою батьків. Ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько.
По батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
Після державної реєстрації батькам (чи іншим особам, які подали заяву про реєстрацію народження даної дитини) відділом державної реєстрації актів цивільного стану видається свідоцтво встановленого зразка про державну реєстрацію народження, а також витяг якщо при державній реєстрації народження дитини відомості про батька внесені в порядку, визначеному ст. 135 Сімейного кодексу України.
Порядок визнання батьківства
Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку. Розділом ІІІ глави 12 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) передбачений порядок визначення походження дитини, який можливо розподілити на визначення походження дитини, яка зачата і (або) народжена у шлюбі та визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, може відбуватися у добровільному порядку, а саме:
-за спільною заявою матері та батька дитини;
- за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини, (та у судовому порядку).
Визнання батьківства - це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак, одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини.
Таким чином, у разі народження дитини жінкою, яка не перебуває у шлюбу з чоловіком, який є батьком дитини, а останній виявив бажання визнати своє батьківство відносно даної дитини, тобто бути записаним у свідоцтві про народження дитини батьком дитини, мають право подати до органів реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про визнання батьківства. У цьому випадку походження дитини проводиться в органах реєстрації актів цивільного стану без будь-яких попередніх процедур, зокрема судового розгляду. Спільна заява батьків може бути подана одночасно при здійсненні реєстрації народження дитини або після реєстрації народження, яка була проведена відповідно до вимог ст. 135 СК України. Заява про визнання батьківства може бути подана до органів реєстрації актів цивільного стану як за місцем проживання батьків, так і за місцем зберігання актового запису про народження. Така заява може бути подана батьками дитини до органу реєстрації актів цивільного стану як до, так і після народження дитини. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови нотаріального засвідчення справжності підпису заявника на цій заяві. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. У заяві батьки обов'язково повинні зазначити яке прізвище вони надають дитині. Відповідно до вимог ст.145 СК України дитині може бути присвоєно одне із прізвищ, які мають батьки, або може бути присвоєне подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ.
Необхідно зазначити, що визнати батьківство має право як чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, так і чоловік, який знаходиться у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Також, право на визнання себе батьком (матір'ю) дитини не обмежується віковим критерієм. Однак, якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану обов'язково повинен повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі, якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, державний орган реєстрації актів цивільного стану в той же термін повинен повідомити про це орган опіки та піклування. Необхідність повідомлення вказаних осіб, які за законом піклуються про неповнолітню особу, зумовлена тим, що згідно з ч. 1 ст. 35 Цивільного кодексу України неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини, може бути надана повна цивільна дієздатність.
До не судового порядку визначення походження дитини можливо віднести випадки, коли мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини. У даному випадку її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви самої матері та її чоловіка про невизнання його батьком дитини, а також заяви про визнання батьківства іншої особи та матері дитини. Якщо чоловік, який перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір'ю дитини, не може особисто з'явитись до органу реєстрації актів цивільного стану для подання такої заяви, то його заява, яка підтверджує, що він не є батьком дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, може бути подана через представника. Повноваження представника мають ґрунтуватись на нотаріально посвідченій довіреності.
У разі, якщо чоловік не визнає себе батьком дитини і, навпаки, коли чоловік вважає себе батьком дитини, а цей факт оспорюється, визнання батьківства встановлюється у судовому порядку.
Джерело: Добропільський РВ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
