«Із могилою поруч і побіля ЧАЕС Біля мертвої Прип’яті – дерево-Хрест.
Тих, що впали у квітні, мов у гарті війни,
Просить дерево пам’яті: «Пом’яни, пом’яни…»
26 квітня 1986 року в Радянському Союзі на Чорнобильській атомній електростанції, розташованій на території Української РСР, сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа — Чорнобильська аварія.
І на її ліквідацію були кинуті всі сили, які були доступні. Завдяки самовідданості та мужності ліквідаторів аварія була локалізована. Але багато людей заплатили за це життям.
30 листопада був побудований саркофаг над четвертим енергоблоком, який захищав усіх жителів від радіації. І через два тижні в газеті КПРС «Правда» було опубліковано повідомлення про це. Сталося це якраз 14 грудня, і саме ця дата була обрана для закладу такого свята, як День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Але після того як Україна стала незалежною це свято стало неофіційним, і ліквідатори відзначали його самостійно.
Тільки у листопаді 2006 року Президент України Ющенко В.А. підписав Указ про офіційне визнання та відзначення 14 грудня кожного року «Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (Указ № 945/ 2006 від 10 листопада 2006 року). Це була перемога інвалідів – ліквідаторів та решти зацікавлених осіб над бюрократичною байдужістю та зневагою – данина світлій пам’яті померлих учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Незважаючи на те, що День ліквідатора досить складно назвати торжеством, самі ліквідатори, після всього, що вони пройшли, вважають цей день професійним святом.
Необхідно нагадати, що ті, хто ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, не були причетні до лиха, яке сталося уночі 26 квітня 1986 року. На їхню долю випала місія ліквідовувати наслідки аварії, виправляти помилки, скоєні іншими, заради життя не тільки своїх рідних та близьких, але й усього людства, приносячи на вівтар «мирного атому» своє здоров’я і, на жаль, життя.
Щороку в цей день ми вдячно згадуємо всіх, хто приніс себе в жертву задля спасіння інших від знавіснілої люті атому, який розперезався через людські помилки або безвідповідальність. Вони пішли від нас, покинувши своїх близьких, в серцях яких залишилися назавжди величезний жаль та смуток.
Нехай Господь Бог спасе їхні душі! Водночас тим, хто вижив у Чорнобильському пеклі, ми будемо завжди складати подяку та щире шанування.
Довідка: на території Добропільського району зареєстровано 55 осіб (у т.ч. 5 внутрішньо переміщених осіб), які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, в тому числі: учасників ліквідації наслідків аварії І категорії - 14, ІІ категорії – 29, ІІІ категорії – 12.
І на її ліквідацію були кинуті всі сили, які були доступні. Завдяки самовідданості та мужності ліквідаторів аварія була локалізована. Але багато людей заплатили за це життям.
30 листопада був побудований саркофаг над четвертим енергоблоком, який захищав усіх жителів від радіації. І через два тижні в газеті КПРС «Правда» було опубліковано повідомлення про це. Сталося це якраз 14 грудня, і саме ця дата була обрана для закладу такого свята, як День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Але після того як Україна стала незалежною це свято стало неофіційним, і ліквідатори відзначали його самостійно.
Тільки у листопаді 2006 року Президент України Ющенко В.А. підписав Указ про офіційне визнання та відзначення 14 грудня кожного року «Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (Указ № 945/ 2006 від 10 листопада 2006 року). Це була перемога інвалідів – ліквідаторів та решти зацікавлених осіб над бюрократичною байдужістю та зневагою – данина світлій пам’яті померлих учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Незважаючи на те, що День ліквідатора досить складно назвати торжеством, самі ліквідатори, після всього, що вони пройшли, вважають цей день професійним святом.
Необхідно нагадати, що ті, хто ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, не були причетні до лиха, яке сталося уночі 26 квітня 1986 року. На їхню долю випала місія ліквідовувати наслідки аварії, виправляти помилки, скоєні іншими, заради життя не тільки своїх рідних та близьких, але й усього людства, приносячи на вівтар «мирного атому» своє здоров’я і, на жаль, життя.
Щороку в цей день ми вдячно згадуємо всіх, хто приніс себе в жертву задля спасіння інших від знавіснілої люті атому, який розперезався через людські помилки або безвідповідальність. Вони пішли від нас, покинувши своїх близьких, в серцях яких залишилися назавжди величезний жаль та смуток. Нехай Господь Бог спасе їхні душі! Водночас тим, хто вижив у Чорнобильському пеклі, ми будемо завжди складати подяку та щире шанування.
Довідка: на території Добропільського району зареєстровано 55 осіб (у т.ч. 5 внутрішньо переміщених осіб), які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, в тому числі: учасників ліквідації наслідків аварії І категорії - 14, ІІ категорії – 29, ІІІ категорії – 12.
