Історія його утворення розпочинається в далекому 1922 році, коли об’єдналися декілька відділень радгоспу «Горняк – 2».
Першим
директором радгоспу було обрано Пушкар Зіновія Єгоровича. Це були дуже
важкі часи відновлення після громадянської війни. В 1926 році
господарство отримує перших 6 тракторів, а делегація радгоспу на чолі з
директором навіть їздила в Харків (тоді – столиця УРСР), щоб просити
уряд допомоги у виділенні зерна для проведення посівної. А на фермі тоді
було лише 9 корів, першою дояркою була Підопригора Серафіма Гнатівна.
За високі надої молока від Міністерства землеробства УРСР жіночка
отримала цінний подарунок – 12 пар панчіх і 5 кг. пшона.
Гарні
економічні показники господарство показало в передвоєнні роки. В полях,
на фермах працювали всі до єдиного працівники на чолі з директором і
навіть з духовим оркестром.
Побудовані школа, клуб, колгоспна їдальня, пекарня, молокопереробний пункт, нові ферми, магазин, стадіон, створювалися польові бригади.
1941 рік перервав всі плани, мрії працівників радгоспу, всіх жителів країни.
Вже в жовтні 1941 році район був окупований фашистськими загарбниками. Завмерли життя, завмерли музика і пісні. Тільки горе і страждання…
На фронт з радгоспу на захист Батьківщини пішло 450 чоловік, 137 – не повернулися.
Після звільнення населених пунктів у вересні 1943 року жителі почали відновлювати своє господарство, директором призначено Чебалін Юхим Федорович, з 1948 року – Борема Павло Василоьвич, а з 1955 року – Зарічний Іван Петрович. Господарство - одне з кращих, багаторазовий переможець соцзмагань.
В перші післявоєнні роки на трактори сіли жінки – Т. Сухорукова, Д. Пихтя, Є. Міщенко, М. Надєжкіна, М. Пирха.
Люди працюють з великою віддачею, багатьох нагороджено вищими державними нагородами. Будуються нові вулиці, відкрито вечірню школу, завершено електрифікацію радгоспу, працює молокозавод.
Зарічний Іван Петрович – Герой Соціалістичної праці, нагороджений 4 орденами Леніна і орденом Пошани, з ним працюють висококласні спеціалісти.
Свого розквіту господарство досягло при керівнику Бусилко Івану Миколайовичу, який очолював його 25 років (з 1968 до 1993 рр.).
Бусилко Іван Миколайович – фронтовик, Заслужений зоотехнік України, кавалер орденів Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції.
Керівник розпочав революційну перебудову всього виробництва, всіх соціально-побутових і виробничих об’єктів.
Саме в цьому господарстві працювало найбільше трудівників, нагороджених орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції.
Н. А. Гуртова - ланкова радгоспу «Добропільський», Герой Соціалістичної Праці з 1949 року за високі врожаї пшениці.
В 1973 році доярці Катерині Нагиленко присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та Золотої Зірки. Вона та її подруга Віра Гузинська, яка теж була удостоєна цього високого звання, подолали 5-тисячний рубіж надоїв молока на корову.
Зоотехнік радгоспу В. Гладишев та доярка К. Нагиленко нагороджені орденами Жовтневої революції.
У 1976 році радгосп «Добропільський» - один з передовиків сільськогосподарського виробництва в області, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора за високі досягнення у вирощуванні зерна, виробництва молока і м’яса.
У1977 році радгосп був визнаний переможцем у Всесоюзному змаганні і нагороджений перехідним Червоним прапором ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ЦК ВЛКСМ із занесенням на Всесоюзну Дошку Пошани ВДНГ СРСР.
У 1987 році тваринники радгоспу стали переможцями у Всесоюзному змаганні тваринників і завоювали перехідний Червоний прапор ЦК КПРС.
Всього колектив господарства 12 разів завойовував перехідний Червоний прапор ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ЦК ВЛКСМ.
Найвищою нагородою СРСР – орденом Леніна відзначені доярки Д. Божко, Г. Рудь, П. Омельченко, тваринниця П. Іванова, тракторист І. Сухобрус, парторг В. Іваницький, керуючий відділенням В. Чумак.
В господарстві побудовано тваринницькі комплекси, майстерні, торгівельний центр, нова школа, будинок відпочинку для тваринників.
Головним завданням для всіх спеціалістів радгоспу було підвищення рівня рентабельності, зміцнення тваринництва та реалізація тваринницької продукції. До 40 магазинів Добропілля, Родинського, Більцького забезпечувалися молочною і м’ясною продукцією радгоспу «Добропільський».
Успіхи радгоспу став можливим завдяки напруженій праці всього колективу: головних спеціалістів Ф. Паскала, Ф. Вєрича, В. Гладишева, М. Басова, А. Танасейчук, парторга В. Іваницького; механізаторів Настичів, Сухобруси, Штаненко, Лищини, Карахтанови, Давиденко; доярок Р. Шостак, Ю. Полонська, Л. Савчук, Г. Зубенко, Є.Загоруйко, В. Блоха, А. Коршунова.
Радгосп став справжньою школою з підготовки спеціалістів і керівників: І.Л. Булигін став головою Донецького облвиконкому, М.А. Проценко – першим секретарем райкому партії Краснолиманського району, а В. К. Жабко – Тельманівського району, головою райвиконкому Великоновосілківського району А.І. Попов, начальником обласного управління сільського господарства – А.С. Жерновий, директором радгоспу ім. Кірова Л. Ошеров, голови колгоспів XXI з’їзду КПРС І. Бусилко, ім. 1 Травня – Ф.Вєрич, ім. Чапаєва - Л. Сівкова, головні спеціалісти області – В. Заставський, В. Голубєв, Р. Комарницький, Ф. Манойло.
За високі трудові досягнення період з 1955 до 1988 років в радгоспі взагалі було нагороджено: 8 чоловік – орденом Леніна, 5 чоловік – орденом Жовтневої революції, 29 чоловік – орденом Трудового Червоного Прапора, 7 чоловік – орденом Трудової Слави ІІ і ІІІ ст., 20 чоловік – орденом «Знак Пошани», медаллю «За трудову доблесть» - 10 чоловік.
Ось такий славний шлях було пройдено колективом радгоспу «Добропільський». Нам є ким пишатися, на кого рівнятися!
Джерело: Добропільська райдержадміністрація.