До 85 - річчя Добропільського району
Жінка Доброго Поля, ти - окраса Донбасу,
Ти - коштовна перлина і взірець доброти!
Щедра талантами Добропільщина. Саме тут, у селі Бойківка Добропільського району, в сільській родині 11 грудня 1938 року народилася Раїса Миколаївна (дівоче прізвище Заварзіна).
Вона відмінно закінчила у 1953 році Новоторецьку школу (в минулому Краснянську семерічку). Куди йти далі?
За порадою класного керівника Царьової Євдокії Максимівни батьки пропонують Мар`їнське педагогічне училище. «Поступало нас шестеро дівчат зі школи,- згадує Раїса Миколаївна,- але по конкурсу пройшла тільки я. Як же мені, сільській дівчині, бути далеко від дому одній?» Та згодом педучилище стає мені другою домівкою.
По закінченні закладу у 1957 році направляють молоду, красиву, завзяту і дуже самовіддану до роботи Раїсу Миколаївну в Добропільський район, але пропонують їй попрацювати піонервожатою в Святогорівській 8-річній школі. Тепло прийняли у шкільну родину юного педагога Гаша Марківна Леута, Марія Абрамівна Васюк та Марія Сергіївна Шинякова. Запалювала своєю завзятістю нестримна у відкритті нових сторінок життя, ще на той час невідома своєю внутрішньою силою досягати вершин, чорнобрива, скромна, тендітна дівчина. Її здібності помітили в районі і запросили завшкільним відділом в райком комсомолу.
В 1959 році красуня вступає в педагогічний інститут міста Луцька, де знайомиться із своїм майбутнім чоловіком, Володимиром Григоровичем Демчуком, який навчався на фізико – математичному факультеті і ходив на побачення до тієї, яка назавжди вкрала його серце.
Та не так просто. Із-за сімейних обставин наша героїня переводиться в 1962 році до Донецького педагогічного інституту. Така яскрава особистість зі своїм потужним потенціалом до роботи, неймовірною активністю стала зіркою інституту. Виконуючи обов’язки старости, виступаючи і беручи участь у всіх заходах інституту, вона відточувала риси лідера, наставника і фахівця. Тут же доля познайомила Раїсу Миколаївну з українськими письменниками, які були запрошені на літературну зустріч: Михайлом Стельмахом, Олесем Гончарем, Юрієм Збанацьким. Їй було довірено вітати їх від студентів педінституту на рідній Донеччині. Тільки, на жаль, не застала Василя Стуса, бо трохи раніше він закінчив вуз.
У 1964 році Раїса Миколаївна отримала червоний диплом з відзнакою, як підтвердження величезної праці, недоспаних ночей і великої відповідальності до поставленої мети. Її залишали працювати в інституті на кафедрі педагогіки. Проте, вона була в душі селянкою і вирішила повернутися у свій рідний край.
Володимир Григорович завжди був поруч. Ця красива інтелігентна пара після одруження працювала в Ганнівській школі, де Раїсу Миколаївну призначили завучем школи. Можна б було поставити крапку, але… Шинякова Марія Сергіївна умовила їх перейти вчителювати до Святогорівської школи, яка на той час міняла статус з 8- річної на 10- річну школу.
Згодом у молодої сім`ї народився перший син Геннадій, а пізніше Олежик, який став лікарем, кандидатом медичних наук.
У Раїси Миколаївни 4 онуків. Тетяна стала вчителем, як і її бабуся. Працює викладачем англійської мови у Донецькому університеті міста Вінниці, закінчує аспірантуру. Вадим – програміст, навчається на другому курсі аспірантури політехнічного університету в місті Харкові, Владислав лікар-хірург, а Єлизавета – десятикласниця. Тішиться своїм жіночим щастям Раїса Миколаївна. Так розпорядилася доля, що вона повернулася туди, звідки розпочинався її педагогічний шлях і завершився в 2001році.
Великий внесок зробила Раїса Миколаївна для школи. Я добре пам’ятаю, коли була ще ученицею, відкриті уроки з української мови і літератури, неповторні українські вечорниці, літературні читання, театральні вистави, свята рідної мови, читацькі конференції, КВК. Тільки зараз я розумію, яку титанічну роботу виконувала ця жінка з серйозними мудрими, добрими з іскорками невидимого полум’я очима. Вона сама любила свою рідну мову і цікаво доносила до кожного з дітей її багатство, красу, мелодійність і співучість.
Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів
Це квітка ніжна і чудова
Широких батьківських ланів…
Ці слова були звернені до кожного, хто заходив у літературний кабінет. Раїса Миколаївна захоплювалась краєзнавчою пошуковою роботою і заохочувала аматорів рідного слова нашої школи. Так було відкрито кімнату-музей М.Ф. Чернявського, який став перлиною не тільки нашої школи, але і за її межами. Письменник-земляк повертається із-за буття на батьківщину, лунає його слово на рідній землі.
Не було такої роботи, з якою б не впоралася Раїса Миколаївна, приносячи в жертву здоров`я, особистий час і внутрішню енергію. Її шляхом пішло не мало випускників нашої школи.
За сумлінну працю була делегатом Всеукраїнського з`їзду вчителів у місті Києві та Всесоюзного у місті Москві. Має звання «Старший учитель», «Вчитель-методист», «Відмінник народної освіти», нагороджена медаллю А.О. Макаренка, грамотами Президії Верховної Ради України та СРСР. Мені за велику честь було працювати вже вчителем поряд з таким педагогом.
Слухаючи колегу старшого покоління, я відчувала тепло, силу, і невичерпну її енергію. Раїса Миколаївна допомогла мені відкрити друге дихання своєю розповіддю. І зараз, на заслуженому відпочинку, вона не байдужа до освітянської долі. Раїса Миколаївна спілкується зі своїми наставниками, порадниками як доктор педагогічних наук, обласний краєзнавець Оліфіренко Вадим Володимирович з Дніпропетровщини Бабець Петро Максимович, з райбібліотеки Бичкарьова Світлана Іванівна. Недавно була запрошена в школу на засідання молодіжного арт-кафе «Щоб звучало слово на рідній землі», присвячене нашому письменнику-земляку М.Ф. Чернявському.
На мою думку, такою і повинен бути вчитель, який ставиться до роботи не тільки як до обов'язку, а сприймає її як задоволення.
Раїса Миколаївна — це Майстер. Майстер слова, Майстер звуку. Майстер думки, Майстер емоцій і настроїв. Майстер створення — констатації знань.
Низький вам уклін, дорога вчителько, і сердечна подяка за ваш приклад, ваше життя.
Вельмишановна Раїсо Миколаївно!
Прийміть наші найщиріші вітання з 85-річчям Добропільського району!
Дякуємо Вам за відданість рідній землі, професії, своїм учням. Хай Ваші діти будуть гідними своїх батьків, а онуки втішають Вас своїми успіхами!
Марина Шаданія, член координаційної ради
Добропільської районної жіночої організації
Добропільської районної жіночої організації
