До 85-річчя Добропільського району
Я присвячую свою розповідь жінці, яка народилася у м. Макіївка, проживає у нашому шахтарському м. Добропілля, але більше її знають у селах Добропільського району.
Вся її трудова діяльність пройшла в Добропільському районі: у педагогічних колективах Шилівської та Ганнівської загальноосвітніх шкіл, райкомі комсомолу, райкомі партії, робота на посадах помічника-консультанта народного депутата України Кочерги В.Г., керівника благодійної організації АТ «Глини Донбасу» - дітям, громадської організації «Добре Поле» та була спрямована для дітей, молоді та жителів сіл Добропільщини.
А починалась її доля звичайно. Народилася Любов Марченко (Скочій) 4 липня 1953 року у сім`ї металургів Єлизавети Іванівни та Олександра Васильовича. У формуванні її характеру значну роль зіграв старший брат Володимир. Він навчав сестру хлопчачим премудростям: залазити на пожежну дзвіницю, займатися на спортивних брусах, підтягуватися на турніку.
Дівчинка почала читати книги з 6 років, частенько бігала у бібліотеку.
У школі Люба гарно навчалася. Вибір її професії сформувала вчителька російської мови та літератури Зоя Захарівна, яка дуже любила свій предмет.
Після закінчення школи Люба успішно здала екзамени на філологічний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Батько дуже пишався своєю донькою, бо вчилася вона успішно і з великим бажанням. З`явилися нові друзі, цікаві захоплення. Потім спогади пов’язані з участю у фольклорно-етнографічному ансамблі «Веснянка», виступи колективу у Закарпатті, Прикарпатті, у містах Кіровограді, Білій Церкві та багатьох інших.
Через десятки років зустрічаються випускники її групи у м. Києві, згадують студентські роки, розповідаючи про свої життєві шляхи.
Після закінчення університету Люба поїхала працювати за направленням у Донецьку область. Добре Поле зачарувало дівчину своєю назвою. Ось так і розпочалася доля Любов Олександрівни Скочій, вчительки російської мови та літератури Шилівської середньої школи, що на Добропільщині. Творчу, активну, принципову молоду вчительку помітили в районі і невдовзі вона була обрана І секретарем Добропільського райкому ЛКСМ України. В молодіжному активі того часу були комсомольські ватажки: Олена Болотіна, Віктор Батицький, Володимир Волков, Микола Рижинков, Юрій Середа та багато інших. Комсомольський лідер була делегатом з’їздів, форумів і фестивалів.
На Добропільщині Люба зустріла своє справжнє кохання, тут народилися донька Олена і син Іван. Велике горе прийшло в її родину, коли трагічно загинув її чоловік Марченко Володимир.
Горе загартувало молоду жінку, все найкраще вона віддала своїм дітям. Олена і Іван отримали вишу освіту, живуть і працюють у Києві, добрі, порядні, турботливі діти, матуся пишається ними.
І сьогодні в день свого народження Любов Олександрівна з дітьми і онуками, вона щаслива бабуся. За онуків турбується ще більше.
Назарові виповнилось 17 років, він закінчив ліцей, в ці дні проходить тестування, готується до вступу в Київський політехнічний університет. А недавно пройшов складне чоловіче випробування - разом з Іваном проплив по Південному Бугу 6 днів на катамарані. Бабуся пишається онуком.
Онука Ярослава закінчила 4 класи, вступила до фізико-математичного ліцею. Дівчинка захоплюється гімнастикою, неодноразово брала участь в міжобласних змаганнях. Твердий характер у дівчинки, як у матусі і бабусі.
Останні 20 років Любов Олександрівна займається благодійною діяльністю. Їй пощастило працювати з досвідченими, інтелігентними, творчими керівниками: Віктором і Михайлом Левітами, Володимиром Павленко, Ігорем Ткачем.
Своєю роботою Марченко Л.О. сприяла реалізації районних програм «Дивосвіт» для дітей дошкільного віку, «Золоте джерельце», «Надія Донеччини» для шкільної молоді, «Неповторна материнська доля», «Віддай серце дітям» для жінок і дітей, «Ветеран» для ветеранів війни та праці, програми соціального захисту жителів району, «Роде наш красний» для творчих колективів. Вона вважає, що будь-яка її робота була надзвичайно цікавою, творчою, захоплюючою, вона працює серед людей і для людей.
Вона вдячна Богу, що тоді молодою дівчиною приїхала саме на Добропільщину.
В житті Любов Олександрівна горе і радість завжди йшли поруч. Втрата батьків, дві складні операції, та вона живе, міцно стоїть на землі, радіє життю, бо має отой залізний стержень, який дає їй наснагу в житті.
Шановна Любове Олександрівно!
Низький уклін Вам за добрі справи на Доброму Полі, за ваш внесок в написанні історії нашого краю.
Вітаємо вас з Днем народження, бажаємо міцного здоров’я, творчої наснаги, миру, добра, тепла. Хай щастить Вам в подальшому житті!
Ірина Рязанцева – заступник голови Добропільської
районної жіночої організації
Епізоди її життя
ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
