Відповідно до ст. 295 Цивільного
кодексу України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на
власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім’я. Фізична особа, яка досягла
чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім’я за
згодою законних представників (як правило, батьків).
Процедура
зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) регламентована ст. 6 Закону
України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, Порядком розгляду
заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи.
Згідно з
Порядком, громадяни України, які проживають на території України, звертаються
із заявами про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) до
відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем їх
проживання; а громадяни України, які постійно проживають за кордоном, —
до дипломатичного представництва або консульської установи України, в
якій вони перебувають на постійному консульському обліку (надалі – уповноважені
органи).
Особа,
яка бажає змінити ім’я (прізвище, по батькові) подає відповідну заяву та
пред’являє український (закордонний) паспорт. У випадку зміни імені дитини
віком від 14 – заяву батьків (одного з батьків) або піклувальника про надання
згоди на зміну імені.
Згода лише одного з батьків визнається достатньою
тільки у таких випадках:
якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім,
оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений
батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір)
дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про
чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою
матері.
Заяви про
надання згоди на зміну імені дають батьки та піклувальники особисто у письмовій
формі. За наявності поважних причин уповноважені органи приймуть заяви,
нотаріально засвідчені або прирівняні до нотаріально засвідчених.
До заяви про зміну імені одночасно додаються такі
документи:
·
свідоцтво про народження заявника;
·
свідоцтво про шлюб (у разі, коли заявник
перебуває у шлюбі);
·
свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі, коли
шлюб розірвано);
·
свідоцтва про народження дітей (у разі, коли
заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей);
·
свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи
матері, якщо воно було раніше змінено;
·
фотокартка заявника;
·
квитанція про сплату державного мита.
Вказаний перелік документів є вичерпним.
Зміна
по батькові дозволяється за наявності особливих підстав. Відповідно
до ст. 147 Сімейного кодексу України по батькові дитини визначається
за іменем батька. У разі, якщо батько змінив своє ім’я, по батькові дитини не
змінюється автоматично. Порядок вимагає подання окремих заявлених документів до
уповноважених органів. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, може не змінювати
по батькові у випадку зміни батьком свого імені, оскільки законодавство
передбачає отримання обов’язкової згоди дитини. Фізична особа, яка досягла
чотирнадцяти років, має право на зміну свого по батькові тільки у двох
випадках:
·
зміна батьком свого власного імені;
· виключення відомостей про нього як батька дитини
з актового запису про її народження.
Заява про
зміну імені (прізвища, по батькові) розглядається відділом державної реєстрації
актів цивільного стану у тримісячний строк з дня її
подання. За наявності поважних причин цей строк може бути продовжений, але не
більш як на три місяці, за наявності письмового дозволу керівника відділу
державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального
управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, Головного
управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі. Дипломатичні
представництва, консульські установи України розглядають заяви про зміну імені
у шестимісячний строк з дня її подання.
Після отримання заяви на зміну імені уповноважені органи
пересилають матеріали до органу внутрішніх справ за місцем проживання заявника
для отримання висновку про можливість зміни імені. Орган внутрішніх справ
здійснює перевірку на предмет перебування заявника під слідством, судом,
адміністративним наглядом; наявності у заявника судимості, яку не погашено або
не знято в установленому законом порядку; офіційного звернення правоохоронних
органів іноземних держав про оголошення розшуку заявника. Ці фактичні обставини
є підставами для відмови у наданні дозволу на зміну імені.
Окрім цього, відповідно до ст. 295 Цивільного кодексу, подання заявником
неправдивих відомостей про себе також тягне за собою відмову в наданні дозволу
на зміну імені.
За
результатами розгляду заяви уповноважені органи готують та надсилають
заявникові висновок про надання дозволу на зміну імені або
відмову в його наданні. Вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу
на зміну імені визначено у ч. 6 ст. 295 Цивільного кодексу, тому отримання
неправомірної відмови, з підстав, які не передбачені законодавством, можна
оскаржити в судовому порядку.
Заявник,
якому надано дозвіл на зміну імені, може протягом трьох місяців звернутися для державної
реєстрації зміни імені до уповноважених органів, які складають
актовий запис про зміну імені. Якщо заявник без поважних причин у зазначений
строк не звернувся для реєстрації зміни імені, дозвіл на зміну імені втрачає
силу і потрібно подавати нову заяву.
За державну реєстрацію зміни імені громадяни України, які
проживають на території України, сплачують державне мито, а громадяни, які
постійно проживають за кордоном, — консульський
збір. Розмір державного мита встановлений Декретом Кабінету Міністрів у
розмірі — 0,3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян ,
у разі повторної зміни імені — 3 неоподаткованих мінімуми доходів
громадян. Уповноважені органи видають заявникові свідоцтво про зміну
імені.
Варто звернути увагу на те, що після державної реєстрації
зміни імені особа повинна обміняти паспорт(и) протягом місяця, про що
робиться відповідна відмітка.
Джерело: Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
