До 85-річчя Добропільського району
…Учитель, перед именем твоим позволь смиренно преклонить колени!...
Ці слова про неї, про Бондаренко Мотю Пантелеївну, людину і вчителя з великої букви.
Народилася Мотя Пантелеївна двадцять шостого жовтня тисяча дев’ятсот двадцять третього року в селі Золотий Колодязь.
У 1928 році її батькам та ще кільком селянам виділили земельні наділи в степу, де потім утворилося село Петрівка.
Навчалася Мотя Пантелеївна в школі села Золотий Колодязь. Першою вчителькою у неї була Прокопенко Клавдія Іванівна, заслужений учитель України. Закінчивши сім класів, вона працювала секретарем сільської ради в селі Ворошилівка (тепер Новотроїцьке). У 1940 році вступила до Слов’янського медичного училища. Училище закінчити не вдалося. Розпочалася Друга Світова війна. У 1943 році Донбас було звільнено від німецьких фашистів. У газеті Мотя побачила об’яву про набір на учительські курси в місті Краматорськ. У 1946 році після закінчення курсів отримала направлення на роботу в Західну Україну. Два роки працювала учителем початкових класів у селі Горигляди Тлумачського району Станіславської області. У 1947 році Мотя Пантеліївна одружилася з учасником війни Бондаренко Григорієм Васильовичем. Таким чином вона отримала дозвіл повернутися в рідний Донбас, за місцем проживання чоловіка.
Мотя Пантеліївна, разом з чоловіком, відрементували порожню хату, пристосували її під школу.
Так у селі Мар’ївка за дозволом влади було відкрито початкову школу, де Мотя Пантеліївна зібрала різних за віком дітей з околишніх сіл і навчала їх. Влітку під час канікулів вона організовувала екскурсії до лісу, до ставка, розповідала про рідний край, виховувала любов до рідної землі, до людей, які живуть навколо. Щороку вона відкладала потроху грошей із невеличкої заробітної плати вчителя і в період відпустки їздила на екскурсії по світу. Побувала за кордоном. Країни, в яких побувала Мотя Пантеліївна: Болгарія, Польша, Чехословаччина, Німеччина, Угорщина, Куба, Індія, Шрі-Ланка, Єгипет, республіки Кавказу.
Затамувавши подих, учні слухали її розповіді про життя людей у цих країнах, про їх культуру, звичаї, побут. І діти, і їхні батьки дуже поважали вчительку, зверталися до неї за порадою. У 1978 році Мотя Пантеліївна пішла на пенсію. Школу в селі Мар’ївка закрили. Дітей стали возити в неповну середню школу села Лідино.
Вже багато часу минуло, а учні згадують з любов’ю і повагою свою першу вчительку. Дехто з них говорять, що ніколи не були ні в Індії, ні в Єгипті, але багато цікавого знають про ці країни з розповідей своєї улюбленої вчительки Бондаренко Моті Пантеліївни.
Всі, хто знає цю чудову жінку, вчительку і просто людину, бажають їй міцного здоров’я і многії літа.
Сьогодні Бондаренко М.П. проживає в родині родичів в селі Криворіжжя та часто перед очима маленьке її доленосне село Мар’ївка. Довге життя прожила старенька, вже 97 рік пішов. Багато подій з історії Добропільщини пережила і пам’ятає вона.
З 85-річницею Добропільського району щиро вітаємо Вас, шановна Мотя Пантеліївна.
Зичимо Вам здоров’я, родинного благополуччя, шани і поваги односельчан.
Мартиненко В.Ф. – голова первинної жіночої
організації с. Володимирівка.
